04082, м. Київ, вул. Пріорська, 14 (БЦ «Пріорська 14»)
marianadiadechko@gmail.com
Клієнт – фізична особа, якій на праві власності належить нерухоме майно – нежитлові будівлі комерційного призначення (адміністративно-складський комплекс), дізнається про податковий борг у розмірі близько 400 тис.грн.
Про наявність податкового боргу стало відомо з інформації в електронному кабінеті платника. Хоча самі податкові повідомлення-рішення (ППР) в електронному кабінеті платника не відображалися та у паперовому вигляді клієнту також не вручалися.
Тобто, борг є, а самих документів, на підставі яких такий борг виник, клієнт не отримував в жодному вигляді. Крім того, було незрозуміло: що це за нарахування і чому така велика сума.
І тут постає завдання: отримати копії податкових повідомлень-рішень, винесених понад 2 роки тому, поновити пропущений строк на звернення до суду з позовом до податкової та, власне, скасувати самі неправомірні ППР.
Направили адвокатський запит до податкової, щоб отримати копії самих ППР, які клієнту не були належним чином вручені, та мати пакет документів, з яким йти до суду. На вказаний запит отримано запитувані копії документів та інформацію по клієнту (тут мусимо визнати: на адвокатські запити контролюючий орган реагує згідно закону).
Отже, йдемо до суду — поновлюємо строки (а на хвилиночку – з моменту винесення ППР пройшло більше 2 років!) та виграємо справу.
В чому полягала неправомірність нарахування податку на нерухоме майно клієнту? Суть крилася у помилковому застосуванні відсоткової ставки на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об’єктів нежитлової нерухомості «Будівлі промислові та склади»: замість 0,25% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. податкова використала ставку податку 1% (це в 4 рази більше, ніж передбачено законом).
Правову позицію підкріпили експертним висновком щодо класифікації будівель та споруд.
В подальшому контролюючий орган здійснював нарахування податку вже за відповідною ставкою. Законні права та інтереси клієнта були захищені, кошти збережено та врегульовано питання подальшого нарахування податковою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідною ставкою.